Олекса́ндр Костянти́нович Нікі́тін

Нікітін Олександр Костянтинович – (народився 16 травня 1952, Охтирка) — громадянин Росії, за національністю українець, відставний капітан I рангу, спеціаліст атомного підводного флоту, активіст екологічної організації «Беллуна».

Проживав у місті Новий Розділ, випускник Новороздільської СШ №1

Відомий тим, що за поширення відомостей про екологічний стан у Російській федерації йому було пред'явлено звинувачення у «зраді батьківщини у формі шпигунства».

Олександр Нікітін — експерт норвезького екологічного об'єднання «Беллуна», був заарештований 6 лютого 1996 співробітниками санкт-петербурзького управління ФСБ і звинувачений в зраді Батьківщині у формі шпигунства і розголошенні державної таємниці. Просидів у слідчому ізоляторі ФСБ десять місяців і вісім днів. Випущений на свободу під підписку про невиїзд 14 грудня 1996 року. Організацією «Міжнародна амністія» був оголошений в'язнем сумління. За ті роки, що тривали слідство і судові процеси, отримав сім міжнародних премій. 29 грудня 1999 року за вироком міського суду Санкт-Петербурга був визнаний невинним за всіма статтями обвинувачення. Справа Нікітіна п'ять разів розглядалося у Верховному Суді Росії.

Остаточно виправданий 13 вересня 2000 року рішенням судової колегії Верховного Суду Росії.

З 1966 року працював:

інженером конструктором;

молодшим науковим співробітником;

старшим науковим співробітником;

доцентом;

завідувачем кафедри;

доцентом.

Має 65 наукових праць.

Науковий напрямок: Методи та засоби вимірювання механічних величин.

Дисципліни:

Фізичні основи вимірювальних перетворень;

Інформативна механіка.

Випробування приладів

Конструювання приладів

Засоби вимірювальної техніки

Додатковий курс фізики

Основні наукові праці:

Корнєва Ю.О., Нікітін О.К. "Класифікація засобів вимірювання масових витрат сипких речовин" // Вісник НТУУ "КПІ", Серія Приладобудування - 2007р. Вип. 33, с.70-75.

Наукове керівництво, здобутки:

Науковий керівних 3-х кандидатів технічних наук;

Науковий керівник декількох тем, що проходили за рішенням ВПК.

Науково-організаційна та громадська робота:

Голова постійно діючої комісії профспілкового комітету співробітників НТУУ "КПІ".

Особиста сторiнка викладача intellect.kaf-pb.kpi.ua/profile/nok3

Курілець Ігор Петрович

Засновник, генеральний директор та старший нейрохірург МЦНХ, кандидат медичних наук, член Асоціації Нейрохірургів Великобританії.

«Здоровий спосіб життя нічого не дає - тільки витрати», - Ігор КУРІЛЕЦЬ, 54 роки, нейрохірург

Моє професійне життя ділиться на два етапи. Перший – коли я був оточений дурнями в державній медицині, і другий – коли став працювати на себе. Прямо як у Шевченка: спершу кріпак, а тоді – вільна людина. У мені часто бачать банкомат замість особистості. Думають, заробляю купу грошей, а я у свого фінансового директора Тамари Сергіївни позичаю. Будь-який нейрохірург у США заробляє більше за президента. І ні один із них не хоче бути главою держави. А мені часом здається, президент хотів би стати нейрохірургом.

Будь-хто зі зразкових лікарів має бути готовий, що опиниться поза правилами. Вас сприйматимуть, наче їдете по лівому боці, коли решта – по правому. Не визнаватимуть, доки самі не стануть такі, як ви. Лікар-новатор завжди буде ізольований.

Майже два роки був безробітним. Мене вигнали через заздрощі, бо лікував не так, як казали. Ця заздрість 10 років тому була деструктивною, хотіли нашкодити. Зараз вона також є, але набагато позитивніша. Протягом 20 років Україна так швидко розвивається, що інколи здається, це Європа рухається до нас, а не ми до неї.

Ніколи не думав про еміграцію. В України величезні перспективи. Маємо прекрасну землю, найкращий клімат, і в нас – найвродливіші жінки. Якщо ще трохи попрацюємо, усе буде добре. Світом правлять нематеріальні речі. За 10 років я не купив маєтку чи розкішного авто, але здобув авторитет. Це – у сто разів краще.

Я – абсолютний патріот своєї країни. 20 років тому Україна була нецивілізованою. Тепер – цивілізована наполовину. Але це наш світ. Ми тут живемо, щоб розвивати його. Парадокс: українці – прекрасні працівники в еміграції, а вдома лінуються. Розчаровує, що суспільство переповнене нелегальними грішми. У Франції, як тільки купите автомобіль, вас одразу спитають, де взяли на нього гроші. А в нас людина, яка офіційно заробляє тисячу гривень, купує собі Mercedes.

Хтось сказав, що неможливо управляти колективом, коли в ньому більш як 10 відсотків розумних людей. Але моя мета – оточити себе розумними. Це ключ до успіху. Підлеглі молодші за мене, щодня мене чогось навчають. Роблять зауваження по дрес-коду, радять учити англійську. Це робить мене кращим.

Життя – це прірви. Тільки деякі люди можуть через них створювати мости. Батько казав: ти маєш збудувати міст і повести по ньому людей. Якщо хоча б частина українців перестануть спалювати одне для одного мости, ми житимемо краще.

На роботі я – деспот. Керувати має той, хто оперує найкраще.

Якщо знайдеться сильніший за мене хірург, він мене має "з'їсти". Мої лікарі щотижня намагаються відкусити шматок мого пирога – зробити операцію краще за мене. Я працюю у здоровій конкуренції. Звичайно, можна всіх "викосити" і сидіти самому. Але я добровільно поставив себе в таку ситуацію. Мої знання стають істинними, коли вмію чогось навчити людину. А абсолютно істинними – коли виправляю помилки інших, ще й відповідаю за це.

Для мене є дві категорії людей: розумні і з часткою "не". Поведінка розумної людини логічна, передбачувана. Вона дотримується своїх обіцянок. Із нерозумними пацієнтами – найскладніше.

Моя мета — оточити себе розумними. Це ключ до успіху

Боюся смерті пацієнта. Каліцтва. Тому що це виходить із моїх рук, мого мозку, моїх дій. У лікарні швидкої допомоги у нас щодня були 5-хвилинки. Кожен ранок починався зі списку померлих. Це – неправильно. Люди не можуть постійно говорити про смерть.

Життя – це найвище, що є у Всесвіті. Усвідомлення життя – безкінечне. Це – Космос.

Щастя й повноцінність життя визначає мозок. Можна бути щасливим у примітивних умовах. А нещасним – у максимально комфортних. Де найбільше нещастя? Де люди ходять до психологів? У цивілізованому світі. Цивілізація руйнує багато речей. Знайомий поїхав у Францію, організував хор. Виявляється, французи втратили хоровий спів. Ми тут думаємо, який Merсedes купити. А в них хору нема! Втратили спів, танці, нормальні весілля. Якщо в нас не буде пісні, культури, мови, традицій – будемо нещасні.

Дратує, що в нас то канікули, то відпустки. То на Великдень 10 днів вихідних, то на Новий рік. У Канаді longweekend – коли вихідні випали на п'ятницю, суботу й неділю. Для них це космос – стільки днів відпочивати.

Лікарі вивчають не тільки пацієнтів, а й самих себе. Можу за два дні відновитися. Парком походити, поплавати в басейні. І сон, здоровий сон. Зі втомою не можна переступати межу. Здоровий спосіб життя нічого не дає. Тільки витрати. Ну що можуть дати лижі, окрім мікротравм? Ось люди із сидячою роботою. Їхній організм пристосувався, щоб добре сидіти. А вони їдуть у гори і без усякої підготовки в сосну – бух! Це ознака здорового способу життя?

Мозок – це таємниця. Дуже складний механізм. Що це таке – ніхто не знає.

Душа – це вигадки для малоосвічених людей. Мозок. ­Давайте говорити правду: мозок – це мозок, життя – це життя, а смерть – це смерть. Усе. Крапка.

У мене – ідеальна дружина. Людина, яка робить мене щасливим.

Багато поганих звичок у мене вивела жінка. Взяла – і повиводила. Треба, щоб хтось дивився на тебе збоку.

Є очевидні речі, визначені багатотисячною історією людства. Як ви маєте переходити дорогу, як поводитися на роботі. Якщо людина зневажає очевидні речі, наприклад, спізнюється – це мене дратує.

Кожен день — окреме життя. Як Сонце встає щоранку, так і ви маєте починати день спочатку, без колишніх заслуг

У людях ціную інтелект і цілеспрямованість. Захоплююся тим, що стоїть вище за матеріальне – честь, репутація, моральність.

Не завжди людину можна переконати в цивілізований спосіб. Пояснюєш: цього не роби. Не доходить. Другий, третій раз кажеш – не доходить. Тоді починаєш кричати. І доходить. Чому? Я не знаю. Мені соромно кричати на людей. Але іншого способу нема.

Краса створює світ. Без неї немає смислу в житті. Хоча не завжди щасливі – красиві, красиве – корисне, а дуже красиве – раціональне.

Нещасній людині хочеться сильніше допомогти. Вона теж хоче жити. Перед складною операцією ніч із нею сплю. Зранку вираховую працівників, які не підготувалися. Виганяю з операційної. Інколи в брутальній формі. Після операції теж ніч не сплю – аналізую.

Операція – це багатогодинна тисяча дій. Навіть в ідеально виконаній операції будуть помарки. Треба усвідомлювати, що ваша дія – життєдайна для того, хто лежить на операційному столі.

Не можна будувати життя на попередніх досягненнях: ­написав дисертацію, і до смерті держава платить гроші. Кожен день – окреме життя. Як Сонце встає щоранку, так і ви маєте починати день спочатку, без колишніх заслуг.

Кiлькiсть переглядiв: 320

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.